Є в Києві кафе і ресторани, з яких можна не виходити цілодобово. І робити це не тільки через те, що годують у них і сніданками, і обідами, і вечерями, подаючи їх у будь-який час доби, тим самим гнучко пристосовуючись до побажань клієнта. Люблять ці місця навіть не тому, що асортимент їхніх кондитерських виробів змушує обімліти навіть самого затятого супротивника солодощів. Ці заклади популярні у першу чергу тому, що їхня атмосфера універсальна і за духом підходить для будь-якого часу доби, дуже до себе розташовуючи людей із самими різними смаками.
Не потрібно довго ламати голову, щоб зрозуміти, про яке місце ведеться мова. Це - кафе "Реприза" - булочна, кафе і ресторан у одному обличчі. Відчинивши двері пару років тому за адресою Богдана Хмельницького 40, перша київська "Реприза" стала користатися в киян і гостей української столиці такою популярністю, що її власникам не залишалося нічого іншого, як почати "розмножувати" своє дітище "брунькуванням". Адже, погодитеся, хіба це справа, коли в обідню перерву в передній частині кафе, де знаходяться вітрини магазина-булочної і кондитерської, у чеканні місця, яке звільниться у кафе, накопичується така кількість народу, що немає ні проходу, ні просвіту?
Тому другу за рахунком "Репризу" відкрили також у центрі Києва, за адресою Велика Житомирська, 38. А незабаром після цього на Подолі, за адресою Сагайдачного 10/5, з'явилася на світло ще одна молодша "сестриця" двох старших "Реприз".
"Перший млинець - завжди грудкою" - ця приказка, здавалося б, зовсім не підходить до філії "Репризи" на вул. Богдана Хмельницького. Однак, побувавши в третьому по рахунку філії мережі, ми можемо легко переконатися, що досконалості дійсно немає межі: у той час, як у "Репризі - 1 і 2" у приміщеннях, відведених під кафе-ресторан, відвідувачів сковує недолік місця і світла, у "Репризі - 3" ця проблема вирішена на всі п'ять (з п'яти) балів. Чи то тому, що на київському Подолі проблема з простором сама по собі менш актуальна, ніж у центрі міста, а може тому, що власники закладу навчилися на помилках попередніх двох філій.
Так чи інакше, подільська "Реприза" - саме те місце, куди направляється автор цих рядків щораз, коли його охоплює туга за Німеччиною, де вона провела чимало років свого життя. "Чому ж саме у "Репризу"?" - зі здивуванням запитаєте ви. - "Що в ній такого німецького?" Поспішу відповісти. Тому що в "Репризі - 3" на Подолі - дух типової німецької кондитерської з усіма властивими їй атрибутами. Помітьте: ні якого-небудь стильного і вигадливого французького бістро, а саме добротної німецької кондитерської!
На таку асоціацію мене наштовхує, у першу чергу, приміщення кафе, щедро освітлюване денним світлом. У його великому залі немає місця для стислості й скутості, повсякденних у двох перших "Репризах". Завдяки оригінальному інтер'єрному рішенню обідній зал, розташований на одному поверсі, розмістився якби на двох рівнях: проходячи в його ліву частину, піднімаєшся усього на одну сходинку вище, але, розташувавшись на своєму місці за столиком, розумієш, що зайняв дуже вигідну позицію: звідси обдивлятися іншу частину кафе і його відвідувачів набагато зручніше. Вдале рішення в стратегічному і тактичному змісті, як наприклад, для зав'язування знайомств із прекрасними панянками.
Хоч інтер'єр цієї "Репризи - 3", утім, як і двох інших її "сестер", оформлений трохи по-бюргерськи, проте не без смаку - з типовими для таких місць у Німеччині меблями і декораціями на столі. До того ж у подільській "Репризі", як і в більшості поважаючих себе німецьких кафе, офіціанти обслуговують уважно і запобігливо, відносячись до замовлень клієнта з похвальною педантичністю.
Щораз, коли я сідаю за столик цього затишного бюргерського кафе міста Києва, моє уява спонтанна переносить мене в яке-небудь тихе провінційне містечко на Рейні (щось на зразок колишньої німецької столиці - заспаного міста Бонна), де за розміряною бесідою за чашкою ароматної кави і шматочком апетитного тістечка коротають свій пообідній час пещені бабусі-пенсіонерки, а акуратні німецькі дідулі за тою ж кавою та рюмочкою-другою вайнбранда, типового німецького коньяку, подовгу і з смаком перегортають сторінки свіжих газет та журналів.
Не заперечую: середньостатистичний гість "Репризи" від тільки-що представлених мною відвідувачів типової німецької кондитерської відрізняється сильно. Він, скоріше, більше те ж саме, що завсідник французького бістро чи італійської кафетерії. Однак, нічого не можу із собою вдіяти: "посиділки" у київській "Репризі" так чи інакше мимоволі налагоджують мене на "німецьку хвилю"!
Перебуваючи подумки десь у далекій Німеччині, я перегортаю велике меню кафе "Реприза" і щораз по-новому буваю вражена: вибір блюд у цьому закладі по-справжньому королівський, але при цьому - що приємно - зберігає досить доступні ціни.
А от у змісті асортименту київські "Репризи" типову німецьку кондитерську обійшли набагато. Тут ви можете не тільки поласувати чудовими солодкими блюдами (у "Репризі" більше 20 видів тортів і тістечок - рай для ласунок!), запастися вітамінами у виді свіжовіджатих соків і фруктових асорті, не тільки підбадьоритися чашкой чаю чи кави у їх найрізноманітніших варіаціях, але також ситно попоїсти. До будь-якого прийому їжі не буде проблемою замовити гарне вино, шампанське або який-небудь інший гарячливий напій. Ручаюся: кондитерської такого рівня в Німеччині вам знайти не удасться!
У "Репризу" здорово приходити на недільний сніданок. Ну чим не чудова мета для першої ранкової прогулянки? Варіації різних омлетів і оладок у кафе - безліч, не говорячи вже про свіжі хрусткі булочки, круасани та іншу ароматну здобу.
Приходячи в "Репризу", я звичайно бавлю себе ніжними супчиками (наприклад, запашним томатним, екстравагантно подаваним у булці білого хліба), свіжими овочевими салатиками або коктейлем з морепродуктів. Належної поваги до себе завжди заслуговують "репризівські" млинці, а також рибні блюда, особливо - сьомга, запечена з томатом, чи соковитий палтус.
Ну, а любителі солодкого для того, щоб досконально ознайомиться з репертуаром "Репризи", повинні навідуватися туди як мінімум щодня протягом місяця. Тільки про струнку фігуру в такому випадку варто було б забути. Адже "репризівські" спокуси - номер не грайливий.
Тетяна Монтик