Українська кухня – спадок українського народу разом з мовою, літературою, музикою, яким можна і потрібно пишатися і не забувати. Серед слов'янських кухонь українська по праву має статус найбільш різноманітною і багатою, вона давно набула поширення за межами України не дивлячись на спроби деяких "майстрів від кулінарії" зобразити справу таким чином, ніби-то українська кухня склалася тільки в 19-му сторіччі. Українська кухня складалася впродовж багатьох століть, що зумовило її різноманітність, страви української кухні відрізняються високими смаковими і живильними якостями, різними комбінованими методами обробки продуктів і складною рецептурою. Не дивлячись на розкид територій від Криму до Десни або від Закарпаття до Донецька, кухня ця залишилася достатньо цілісною як по вживаному набору продуктів, так і за способами їх переробки. Логічно, що в серці України – Києві – національна кухня стала візитною карткою і представлена в багатьох відомих і відвідуваних ресторанах міста. Сьогодні мова піде про київські заклади української кухні.
«ПЕРВАК»
Випереджаючи питання про те, що «Первак» в уявленні обивателів не є класичним рестораном української кухні, поясню. Споконвіку більшість розважальних закладів Києва були зосереджені в центрі Києва. Тому відкриття ресторану «Первак» в історичному центрі міста стало свого часу справжньою подією в ресторанному житті столиці, засвідчивши про відродження ресторанної культури Києва. «Первак» – БУРЖУАЗНИЙ ресторан української кухні, де немає місця солом'яним дахам і півням на тині. У закладі декілька залів, кожен зі своєю атмосферою, інтер'єром, історією, які в той же час доповнюють один одного в створенні цілісної концепції закладу. Наприклад, в залі «Хрещатик» Ви потрапите у веселе вуличне кафе, наповнене світлом і зеленню зимового саду. У залі «Бессарабка», біля дальньої стіни, на Вас чекає «Обжорний ряд» – страви на будь-який смак і в необмеженій кількості. Зал «Бібліотека» – копія особняка київського міщанина 19-го століття, а зал «Львівський» прикрашають скульптури і два леви, символи міста. Для цінителів сільської романтики тут передбачений зал «Провінційний». Якщо надумаєте піднятися по сходах на другий поверх, то потрапите в атмосферу старовинного буржуазного будинку з невеликим балконом, увитим геранню, де стіни прикрашають старовинні фотографії і картини. Це зал «Липки». Для любителів активної барної стійкі ( на жаль, в київських ресторанах їх дуже мало) – «Питейна аптека», гордість і визначна пам'ятка ресторану «Первак». Роль сидінь тут виконують табурети з кінськими хвостами, чудове дизайнерське рішення.
У "Перваку" кухня українська, але з часткою авторських знахідок і впливом Європи. Меню обширне, але не безглузде. Для ділових людей передбачені бізнес-ланчі, декілька варіантів по 41 гривні. Дуже рекомендую спробувати «Асорті баклажанів» (39 грн.), «Асорті сирів» за 64 гривні (подібної ціни в Києві Ви не знайдете). Непоганий «Салат Провінційний» з телятини, грибів, язика, сира, курки, перцю, заправлений соусом майонез (32 грн.). Напевно сподобаються Вам і «Борщ з квасолею і пампушками» (27 грн.), і класика жанру «Котлета по- київськи» (59 грн.). Гідно доповнить Вашу трапезу наливка на сливі з коньяком (7 грн. за 50 гр.)
Обслуговування в ресторані гідне. Не дивлячись на велику заповнюваність ресторану, персонал приділить Вам достатньо уваги. Офіціанти досвідчені, робота в залі налагоджена. Життя в закладі б'є ключем, розважають музичними програмами і тематичними вечорами. Хороший ресторан в центрі Києва. Колоритно, смачно, весело.
«ЦАРСЬКЕ СЕЛО»
«Царське село» був серед перших українських тематичних ресторанів в Києві, що забезпечило закладу популярність, постійну відвідуваність, затребуваність, інтерес серед киян і гостей столиці. З погляду концепції і дизайнерського рішенні – це один з кращих українських ресторанів Києва. Примітне навіть місцерозташування ресторану – в старовинному пороховому льосі Печерської фортеці на вулиці Січневого повстання. Я б назвала «Царське село» рестораном-музеєм, місцем, куди не соромно привести ділових партнерів і гостей Києва.
У ресторані 3 зали. Інтер'єр Центрального залу виконаний в стилі українського села кінця 18-го – початку 19-го століть. Перший зал умовно розділений на декілька зон: світлиця, подвір'я, лужок, водяний млин, корчма. Другий зал – «Горище» – стилізований під старе сільське горище під солом'яним дахом, з якого відкривається живописна панорама. Третій зал виконано в стилі середньовічного замку, в якому розміщено винний льох, де представлені вина різних регіонів світу. Крім того, в цьому залі знаходиться мангал, на якому готуються страви гриль-меню на вугіллі. Центральне місце в залі займає великий камін, опалювальний дровами, з рожном, що використовується для приготування великих банкетних страв (порося, свинячий окіст, бараняча нога, косуля, юшка, тощо).
Пригадавши про те, що театр починається з вішалки, а в ресторані головною дійовою особою є кухня, я приступила до вивчення меню з подальшою дегустацією страв. На офіційному сайті заклади заявлено, що страви тут готують за старовинними рецептами із збереженням їх історичних назв. Вибір страв виявився стандартним переліком холодних і гарячих страв, які можна зустріти в меню багатьох ресторанів української кухні. З холодних закусок мені приглянулися салат «Серпанок» (буженина, відварна телятина, мариновані гриби, огірок солоний, картопля, цибуля, сир, масло соняшникове; 46 грн.). Соняшникова олія надала салату незвичайного смаку. Непоганий також салат «Берегиня» (49 грн.) (сьомга копчена, помідор, болгарський перець, селера, кунжут) – пікантний і дуже європейський. Не найкращі враження залишила «Осетрина відварна з хріном» (98 грн.). З перших страв я спробувала «Борщ домашній з пампушками і часниковою підливою» (44грн.) і «Суп-лапшу з білими грибами» (39 грн.). За десятибальною системою оцінки ці страви я оцінила на п'ятірку. Зате «Карасики, смажені по-домашньому» (59 грн.) виявилися дуже смачними і виправдали всі мої кулінарні очікування. З фірмових безалкогольних напоїв, представлених в меню ресторану, рекомендую «Шипшину з м'ятою» (9 грн.). Для любителів інноваційно-екстремальної їжі є «Сало в шоколаді» (18 грн.). Користується великою популярністю.
Окремий комплімент і захоплення обслуговуючому персоналу закладу. Зовнішній вигляд, сервіс, відношення до гостя вище за всі похвали.
Окрім цього, ресторан «Царське село» має літній майданчик «СРСР». Всі, хто відчуває ностальгію, мають можливість повернутися в минуле і під музику тих років скуштувати страви з представлених кухонь всіх національностей колишньої держави. В дні народних і церковних свят в ресторані влаштовують традиційні гуляння. Вечорами виступає фольклорний колектив. Потрібно віддати належне співробітникам "Царського села", які прагнуть до дбайливого збереження історичних традицій. Признаюся – їм це чудово вдається, в чому може переконатися кожен відвідувач ресторану. І хоча страви, які я покуштувала в закладі, не справили на мене особливого враження, проте «Царське село» – ресторан, у якого є чому повчитися.
«ШИНОК»
Після того, як пару років назад згоріла подільська «Щекавіца» (на щастя, відновлена, вона знову гостинно відчинила свої двері для киян і гостей столиці), Київ потребував хорошого українського ресторану, що зібрав в собі весь набір національного колориту за прийнятними цінами. Мною давно вже відмічено, українські ресторани або ловлять іноземців і чиновників в свої міцні обійми і знімають з них сливки, або годують менеджерів середньої ланки. Тому звістка про те, що мережа «Світова карта» відкриває український ресторан на бульварі Лесі Українки (кругла башта) «повсякденного» формату, вселяла надію. У ресторані декілька великих колоритних залів: «П'яний», «Ярмарковий», «Весільний», «Світлиця». У інтер'єрі з гумором обіграна українська пасторальна тема: тут корова із стійла виглядає, там соняшник з «тину» стирчить. На добротних дерев'яних столах – «гранчаки» і скатертини з тематичною вишивкою. Затишно, ясно, весело. За столами – службовці, чоловіки в недорогих костюмах, сімейні пари і іноземці.
Одна з родзинок закладу – відкрита кухня, з якої мчать в найближчий зал запахи, збуджуючі апетит. У залі дуже шумно, бігають кухарі, чутні крики офіціанток, що передають замовлення. Але вся ця робоча суєта не впливає на швидкість обслуговування: чекати довелося достатньо довго – більше півгодини. Але очікування того варто.
Страви, які готують в ресторані «Шинок» виявилися до непристойності смачними. Раджу замовити «Соління домашні» (39 грн.), «Лисички мариновані» (37 грн.), для любителів випічки – «Пиріжки з м'ясом» (14 грн.) або «Пампушки з горохом» (12 грн.), з перших страв «Борщ, що томиться в горщику, український» (37 грн.). Дуже сподобалися «Сьомга на грилі» (39 грн. за 100 гр.) і «Баранина в кисло-солодкому узварі» (89 грн.). На додаток порадували настоянки (50 гр. – 15 грн.) з рук місцевої визначної пам'ятки – колишнього актора і колекціонера алкогольних рецептів, а зараз шинкаря, що влаштовує шоу з процесу випивання. З безалкогольних напоїв раджу спробувати «Морс журавлинний» (9 грн.).
Що стосується якості обслуговування, то воно стабільно-середнє. Приємні дівчата – офіціантки в національних костюмах в міру привітні і не в міру повільні. Ресторан поза сумнівом гідний повторних відвідин.
«ВУЛИК»
Приємний невеликий заклад розмістився в центрі Києва на вулиці Червоноармійській. Один загальний зал стилізований під українську хатину-мазанку: прості дубові меблі, розписані стіни, декоративний тин. Здається, саме так повинен виглядати ресторан української кухні для іноземців.
У меню представлені страви традиційної української кухні: соління, домашні ковбаси, вареники, страви з м'яса, риби і пташини. До мого великого жалю, до складу всіх фірмових страв входить мед, а я не великий любитель поєднання м'яса і риби з солодкими соусами. Тому я віддала перевагу ресторану «Вулік» на сніданок, що поволі переходить в обід. «Яєчня глазунья» (23 грн.), «Сирники по-київськи» (19 грн.), ряжанка (18 грн.), чашка кави по-американськи (15 грн.) – прекрасний початок дня. Дуже ціную ресторани, де гідно уміють приготувати прості страви. Що стосується обіду, то мій вибір впав на один з варіантів бізнес-ланчу (46 грн.) – салат з маринованих грибів й квасолі, розсольник по-домашньому, телятина з квасолею і смаженою картоплею. Не зовсім зрозумілий набір страв, де і в салаті і в основній страві була присутня квасоля, але в поєднанні ціна-якість – все логічно і смачно.
Обслуговування ненав'язливе: зустріли, усадили, провели. «Вулік» – ідеальне місце для проведення вечірок у вузькому крузі близьких людей. Сільський затишок в серці столиці.
«ХУТОРЕЦЬ»
Цей ресторан першовідкривач і родоначальник поняття київських комерційних закладів української кухні. «Хуторець» на Набережною Дніпра був, є і буде привабливим місцем для киян і гостей столиці. На першому поверсі розташовано 2 зали, на другому – 2 тераси, які в теплу пору року перетворюються на літні майданчики, 2 VIP-зали, а також літній майданчик. Передбачені додаткові послуги, які надає ресторан: прогулянки Дніпром на пароплаві «ЧАЙКА», на «Поплавцях», а також на катері «Чобіток». Для ресторанів зразка 2008 року інтер'єр «Хуторець» не представляє нічого особливого: дерев'яні меблі, предмети антикваріату і тематичного домашнього начиння, мало світла і простіру, проте завжди багато постійних вдячних гостей.
Меню ресторану обширне, в ньому представлені не тільки страви української кухні. Є і європейські позиції на будь-який смак і колір. Готують смачно, але і продають дорого. Рекомендую «Курячий паштет з грінками» (29.96 грн.), «Буженину з почеревиною і язиком» (85.30 грн.). З гарячих закусок спробуйте «Домашню ковбасу» (99.30 грн.) або «Свинячі ребра в медовому соусі» (135 грн.). Безумовно Вам сподобається «Форель райдужна з овочами, приготована на грилі» (125.30 грн.), доповнена гранатовим соусом (24 грн.). Не забудьте замовити хліб, в «Хуторці» його продають практично дарма – 5 гривень.
Персонал в ресторані привітний і уважний, офіціанти працюють давно, відчувається бойовий гарт. Не знаю чи полюбите Ви цей ресторан відвідавши його один раз, але запам'ятаєте надовго.
Відвідавши малу дещицю закладів що представляють українську кухню на ресторанному ринку столиці, я задумалася. Чи не прийшов час рестораторам Києва спробувати піти від стереотипів і запропонувати нове бачення українських закладів? Без загравань з Гоголем і відтворення хуторських штампів – мазанок з солом'яними дахами, плотів і рушників. Безумовно, наша кухня історична спадщина і гордість українського народу, але все таки час не стоїть на місці і ми міняємося і прогресуємо разом з ним. У молодій, сучасній країні хочеться бачити і відвідувати «НОВІ УКРАЇНСЬКІ РЕСТОРАНИ». Хай це будуть заклади з традиційними вишивками на серветках і національними узорами на гобеленах, де акцент робитиметься на якість послуги, що надається, і увагу по відношенню до гостя, але без тіні вже набридлої багатьом шароварщини. Справа за малим – втілити!!!
В.Ю.П.