При виборі потрібного нам гастрономічного закладу нерідко нас обтяжують численні пропозиції нашого перенасиченого ринку, від яких ми приходимо в розгубленість: куди з численних храмів для гурманів слід податися в першу чергу?
У хвилини такого болісного роздуму я нерідко вибираю кафе-ресторан "Крышталеве джерело". Відбувається це якось саме собою, або через мою цілковиту розгубленість перед обличчям величезної кількості самих неймовірних кафе і ресторанів, або в пориві ностальгії по старих добрих часах, коли ми і мріяти не могли про "ресторанні хащі" у нашому місті.
Для мене дотепер залишається загадкою, яким неуявним образом бурхливий потік змін не захлиснув і цей заклад, що, немов останок древніх слов'янських поселень, збереглося до наших днів у самому центрі Києва! Напевне саме від цього кожного відвідувача, який завітає в "Джерело", обдає або теплим подихом ностальгії, або холодним і таким, що змушує здрігнутися, душем спогадів про старі часи - застійних і безповоротно минулих.
Як би там не було, здається мені, що секрет виживання "Джелера" криється не в чому іншому, як у порядній частці "законспированості" цього закладу. Тому, якщо і ви зважитеся спробувати на собі цей заклад, запасіться гострим оком і вправністю: "Джерело", як і належить будь-якому пристойному джерелу, добре приховано від очей не гідних його відвідувачів, тому як вхід у нього помітний погано і знаходиться знадвору, за адресою вул. Прорізна, 19.
Інтер'єр ресторану типовий для підприємств гастрономії брежнєвських часів: підвальне приміщення з двох відсіків , стіни якого так само безшабашно і щедро, як і досить безсистемно посипані найрізноманітнішими картинами, мотиви яких змушують дивуватися навіть самі спокушені фантазії.
Поруч з барной стійкою зі стіни, що чудом вціліла від того, щоб бути прикрашеною картиною, спокійно хлюпається струмочок, який заспокоює своїм дзюркотом нерви схвильованих робочим стресом відвідувачів. Ймовірно, на честь цього самого струмочка і було названо ресторан.
Сервіровку столу в "Джерелі" можна без зазору совісті назвати еталоном радянської ресторанної культури. Посуд зберігся тут теж, схоже, ще з часів СРСР, що нисколечко не псує його зовнішнього вигляду.
Мабуть, у цьому є чимала заслуга офіціантів "Джерела", що виконують свої професійні обов?язки із надзвичайною акуратністю, серйозністю і ретельністю. Обслуговуючі Вас молоді дівчини і хлопці - гідні продовжувачі слави офіціантів радянської школи. Їхній зовнішній вигляд і манера поводження говорять про вишколеність, дисципліну і про невід'ємний, властивий кожному радянський офицанту холодок у спілкуванні з клієнтом (ну як же без нього?).
Проте, у тутешніх офіціантів є свій неповторний шарм: варто тільки Вам перетворитися в "джерелівського" завсідника, тепле відношення і зворушливу увагу вам персоналу гарантується. У цьому і полягає відмінність жрецов "Джерела" від їхніх колег, скажімо, з ресторану готелю "Либідь", що дійсно викликає прямі асоціації із самими непристойними ресторанними закладами часів Совдепії. Якщо "либідьский" офіціант лише день, десь, на п'ятий у стані видавити вам як постояльцю готелю деяку перекошену подобу посмішки, то його "джерелівський" колега пізнає вас вже з другого чи, у гіршому випадку, з третього разу. А в четвертий раз він уже буде називати за ім?ям та по-батькові, якщо Ви йому їх повідаєте при прощанні.
Ще одна перевага "Джерела" над закладами застійної епохи - це неймовірна гнучкість його кухарів, а разом з ними - і всього обслуговуючого персоналу. Тут без проблем можна замовити собі, наприклад, півпорції - півсупу чи півсалату, чи навіть безліч салатів, але усіх - по половині, чи навіть внести свої зміни в меню. Практично будь-яке Ваше бажання буде зараз же виконано.
Кухня в "Джерелі" домашня, тобто скоріше, сама що ні на є радянська, проте, дуже добротна. Величина порцій дозволяє гостю поїсти з апетитом і пристойно насититися.
Недоліку в напоях різних видів тут немає. Вам запропонують усе - від безалкогольних прохолодних і гарячих напоїв до спиртного по-справжньому забійної сили, що, можливо, прийдеться Вам дуже до речі - для приглушення жалісливої ностальгії.
За трапезою Ви також зможете насолодитися пляшкою гарного столового вина, як українського, так і імпортованого, вартість якого не загрожує остаточно спустошити Ваші кишені (вона скромно "вкладеться" у межу 80 гривень).
Інші види "джерелівських" страв: усі без винятку салати (причому враховується попит і тих, хто піклується про свою фігуру і просить замінити майонез, скажімо, на сметану). Дуже добре і мистецьки тут готують "Оселедець під шубою", а також салат із краснокачанной капусти, жул?єни з грибами і з мідіями, крученики з грибами і з чорносливом, ну і, звичайно, знамениті котлети по-київськи. Недурні у "Джерелі" також кальмари (їх тут запікають у тесті і фарширують грибочками). Смачні тут також перші блюда, як зелений борщ і курячий суп, а також різноманітні гарніри і м'ясні блюда до них. Загалом, як говорив радянський гурман, усе геніальне просто.
А мені не залишається нічого іншого, як побажати вам приємного апетиту, що вам неодмінно приправлять присмаком ностальгії.
Тетяна Монтик