"Козирної карти" більше немає: що сталося з мережею ресторанів №1

"Козирна" історія почалася в 1992 році. Четверо бізнесменів - Вадим Павленко, Іскандер Киримов, Андрій Задорожний та Дмитро Потєхов заснували компанію "Альянс". Партнери займалися всім підряд - торгували продуктами харчування, спорттоварами, тримали продовольчі магазини, писали український Forbes. Був і ресторанний бізнес. Одним з перших закладів "Альянсу" став нічний клуб "Голлівуд" (зараз - Freedom), ресторани "Майамі Блюз" і "Нон-стоп". Разом з Сергієм Гусовським відкрили ресторан "Пантагрюель".

Через вісім років після створення "Альянс" керував мережею з 11 ресторанів, включаючи знакові для Києва "Шато де Флер", "Хуторок", "Да Вінчі", "Нобу", "Козачок", мережі "Автогриль" і "Мисливець".

Як їх об'єднати? "У той час багато українських ресторани почали випускати свої дисконтні карти. Оскільки акціонери у закладів були, по суті, одні й ті ж, виникла ідея створення загальної системи знижок. Так з'явилася" Козирна карта ". Згодом до проекту підключалися нові акціонери - найбільш успішні менеджери нових ресторанів ", - розповідав в інтерв'ю виданню "Комерсант "Дмитро Галбмілліон, що став пізніше одним із співвласників КК.

Зараз дисконт-картою нікого не здивувати. Зовсім інша справа - середина нульових, карта була підтвердженням статусу власника. Отримати її було непросто, розповідає один з колишніх менеджерів мережі. Постійним клієнтам видавали паперову карту і пропонували квест. Потрібно було відвідати 10 ресторанів мережі, пообідати там або повечеряти, отримати позначки і тільки потім - паперову версію міняли на картку з 10% знижкою. Спочатку їх було небагато - близько 2000 штук.

Активним гостям знижку збільшували до 15%. Найбажанішим подарунком була золота VIP-карта, яка давала дисконт 20%. На першому етапі їх було всього 20. "Кожен з акціонерів міг подарувати карту спортсмену або політику. Охочих було дуже багато, а карт мало", - розповідає LIGA.net колишній співробітник мережі. Одну з таких карт продали за $ 3800 на аукціоні, який проводили брати Клички.

Згодом до мережі приєдналася кейтерінгова служба "Холідей Сервіс", для якої в США закупили три пересувні кухні. Завдяки цьому компанія першою в Україні стала обслуговувати великі заходи на 2000-5000 осіб. Наприклад, закриті вечірки "Козирна Party" на 2000 vip-гостей "Козирки".

Вартість організації грандіозного свята досягала $ 1 млн, які давали ресторани і акціонери мережі. Після гулянь вони розплачувалася з боргами ще кілька місяців, згадують співрозмовники LIGA.net.

У фокусі був не тільки віп-сегмент. Перед кризою 2008 року компанія проводила переговори з власниками ТМ KFC і Pizza Hut, які планувала розвивати по франчайзингу, розповідає один з колишніх співробітників. Сторони майже вдарили по руках. "Але потім почалася криза, переговори заморозили", - згадує він.

Експансія

Ідеологом КК колишні співробітники мережі називають Андрія Задорожного. Він займався підбором майданчиків, розробкою концепцій закладів і їх просуванням.

"На самому початку, коли акціонерів було ще четверо, йому делегували управлінські функції. У решти акціонерів були інші бізнеси, вони не могли постійно займатися виключно "Козирною картою", - розповідав Коммерсанту Галбмілліон. За це Задорожний отримував 20% прибутку компанії, що управляє.

Зі збільшенням мережі зростала і кількість партнерів. До початкового списку додалися Олександр Галушко, Олександр Шишкін, Арсен Острів, Дмитро Галбмілліон, Вадим Козін, Сергій Предко, Світлана Миронова.

Поспілкуватися з Задорожним не вдалося: телефон бізнесмена не відповідав. Галбмілліон, Козин та Миронова не відповіли на запити LIGA.net, відправлені через facebook або співробітників.

Були і "невидимі" партнери. Колишній співробітник "Козирної карти", який попросив не називати його ім'я, розповідає, що бізнес з відкриття ресторанів "під замовлення" був поставлений на потік: "До нас зверталися впливові люди, які хотіли відкрити свій заклад".

Сума інвестицій була чималою - $ 300 000-500 000. У разі успіху власники могли розраховувати на прибуток $ 10 000-20 000 в місяць. З кожним партнером була індивідуальна схема співпраці. "Найчастіше інвестор просто давав гроші, ресторатори відкривали за нього заклад, займалися управлінням і отримували 30-50% від прибутку", - говорить співрозмовник. Інвестори пишалися, що не тільки отримують прибуток, але і володіють успішним і красивим бізнесом. Стати частиною "Козирної карти" було престижно.

"Наш ресторан "Кувшин" входив в "Козирну карту" з 2005 по 2012 роки, - розповідає співвласник ресторанної мережі La Familia Михайло Бейлін. - Свого часу мережа створила нові стандарти роботи, привчила споживачів до хорошій якості".

Брали не всіх. "У 2006 році ми хотіли приєднатися до них, але від нас зажадали вкласти у відкриття ресторану близько $ 1 млн, - говорить LIGA.net директор великої ресторанної мережі. - Таких грошей не було, ми відмовилися".

Через кілька років КК змінила стратегію і сама запрошувала вже працюючі заклади. Кандидатам висували дві умови: підлаштуватися під стандарти мережі і платити щомісячний внесок - $ 10 000-15 000. За ці гроші ресторатори отримували підтримку від центрального офісу КК - від допомоги в підборі персоналу і розробці меню до маркетингових стратегій.

Напіврозпад

Майже півтора десятка років у "Козирки" все йшло чудово. Принаймні, так здавалося з боку. У 2013 році в мережі було вже 112 ресторанів, ще чотири - будувалися. Видача карт з привілеї перетворилася в норму. Компанія роздала вже 2,5 млн дисконтних карт, каже колишній менеджер КК.

Реальність була не такою райдужною. До 2013-го "Козирка" увійшла в затяжну економічну кризу. Перші проблеми з'явилися ще в 2008-му. "Ціни на продукти харчування зросли, гривня девальвувала і з ресторанів стали йти відвідувачі. Тоді багато закрилися", - говорить співвласник мережі "Піца Челентано Київ" і Pastateca Максим Храмов. Адаптуватися до нових реалій не вийшло, приблизно 70% співробітників центрального офісу КК були звільнені, розповідає екс-менеджер мережі.

Друга проблема прийшла з боку влади. У 2010 році КМДА вирішила демонтувати плавучі ресторани і готелі, частиною яких володіла КК. Через них нібито руйнувалася причальна стіна, погіршувався якість води і дно річки, куди закладу зливали відходи. Під роздачу потрапив ресторан "Муракамі" і готель "Баккара", розвитком якого займався безпосередньо Задорожний.

Ще одним ударом став арешт Андрія Задорожного в 2012 році. Основні проблеми у КК почалися якраз після цього, згадує генеральний директор компанії "Ресторанний консалтинг" Ольга Насонова.

Задорожного підозрювали в шахрайстві з заставами по кредитах, виданим ресторанам мережі КК. У 2009 році тимчасова адміністрація Родовід Банку прийняла в рахунок погашення кредитів, взятих в 2007-2008 роках, земельні ділянки за підробленими документами.

Йшлося про ділянку в Обухівському районі, який був переданий банку в якості застави по кредиту на 6,1 млн грн. Ще одним земельною ділянкою біля Києва погасили кредит, який був оформлений на ресторан "Дежавю" на $ 5,25 млн. У 2012 році на вимогу СБУ Задорожного оголосили в розшук. Він втік з України, але був затриманий в Хорватії, в вересні 2013 року його екстрадували в Україну. Бізнесмену інкримінували шахрайство в особливо великих розмірах, рестораторові загрожувало від 5 до 12 років в'язниці.

Задорожний відбувся легким переляком. Подільський районний суд в 2015 році визнав його невинним. Він знову занурився в ресторанний бізнес. Два нових заклади Задорожного під вивіскою "Самогон бар" і оновлений ресторан "Дежавю" вже не увійшли до складу КК.

До цього часу від "Козирної карти" почали відбруньковуватися як окремі заклади, так і цілі мережі, каже Насонова.

Частина з них вже не вписувалася в концепцію, яка об'єднувала елітні заклади в Києві. Наприклад, ресторани "Муракамі" (розвиває Вадим Козин) були більш демократичними і не давали відвідувачам знижку більше 10%. У більш пафосних закладах мережі готові були знижувати ціни на 20%.

З "козирного" складу вийшла найбільша київська мережа Tarantino Family, яка зараз керує ресторанами "Рукола", "Хмелі-сунелі", "Баклажан", Syndicate та ін., ще один помітний гравець - La Famiglia (Vino e Cucina, Piccolino, Toscana Grill , Catch та ін.). Рахунок окремих ресторанів, які колись були в мережі "Козирна карта" йде на десятки, серед них: Казбек, Amber, Хінкалі і т.д.

"У партнерів повинна бути загальна система цінностей і ядро ​​- команда, яка рухає мережу вперед. Очевидно, таким лідером був Задорожним, а після його відходу команда вже не змогла працювати ефективно. Тому компанія органічно завершила своє існування", - вважає співвласник "Холдингу емоцій !Fest" ("Криївка", театр пива "Правда", "Гасова лямпа", "П'яна вишня" та ін.) Андрій Худо.

The End

Учасники ринку неохоче говорять про "Козирну карту". Частина - відмовилася від коментарів, інші погодилися говорити на правах анонімності.

Чому розпалася мережу? Є кілька версій. По-перше, власники закладів не хотіли платити керуючій компанії 30-50% від прибутку. Безладна роздача дисконтних карт стала обтяжувати рестораторів. Знижки в 10-20%, коли кількість карт перевищує мільйон, виявилися накладними.

"Кількість партнерів, не налагоджені процеси, час прийняття рішень - все це ускладнювало співпрацю", - розповідає LIGA.net керівник ресторанної компанії, який попросив не називаеться його імені.

Могло б все скластися інакше? "Ресторанам треба запропонувати щось особливе, крім єдиної знижок карти. Зараз такі карти є у всіх, ними нікого не здивуєш. Навіщо за це платити керуючій компанії? Що може зараз об'єднати таку велику кількість закладів - я не знаю", - каже Максим Храмов.

Що робити з мільйоном виданих карт? З початку лютого, після закриття мережі, кожен ресторан приймає рішення повністю самостійно. Наприклад, в ресторані "Хінкалі" їх уже не приймають, а в "Спотикачі", за словами співробітника закладу, вони будуть діяти півтора місяця, після чого їх замінять картками ресторану.

Олександра Некращук
спеціальний кореспондент ЛIГА.Бізнес

Джерело: Liga.Бізнес