ДУРІАН

Плоди дуріана, незважаючи на огидний запах, що не дозволяє зберігати їх в закритих приміщеннях, вважаються найбільш цінними в Південно-Східній Азії фруктами. Це найбільш висококалорійний фрукт цього регіону. Сира м'якоть стиглих плодів дуріана вважається делікатесом; фрукти їдять рукою, надломивши їх по швах і вийнявши м'якоть із насінням з камери. Цей фрукт радять їсти приблизно так, як п'ють горілку: видихнути повітря, швидко покласти дуріан в рот, тільки потім вдихати. Його смак нагадує солодкий мигдальний крем з добавкою вершкового сиру, цибулевої підливки, вишневого сиропу і інших важко сумісних продуктів. В Індонезії з м'якоті дуріана готують соус з м'ятою, який їдять з рисом. У роки великого врожаю малайці консервують м'якоть шляхом варіння з додаванням цукру або солі. У вигляді консервів плоди дуріана продаються і по закінченні сезону і експортуються на Близький Схід і до Європи. Пюре з плодів використовується для виготовлення морозива. У Таїланді з дуріана і гарбуза готують густу пасту, яка довго зберігається і застосовується як прянощі. Цілі незрілі плоди можна використовувати як овочі.

Листя, плоди, кора і коріння дерева використовуються народною медициною проти жару та жовтянки. Плоди дуріана вважаються в Азії афродизіаком.