- Пані Ольго, які є друковані видання, присвячені ресторанній темі в Україні? Які серед них слід вважати авторитетними?
- Якщо говорити про ресторанні друковані видання, то тут слід в першу чергу розрізняти два таких основних поняття, а точніше розподіл на дві різні цільові аудиторії: на професіоналів, тобто на рестораторів та на споживачів. До першого типу видань у нас в Україні, по суті, можна віднести лише журнал "Ресторатор". А до другого типу видань можемо віднести "Наш досуг", "Афіша", "Кабаре", "Зефір" та ін. Слід зазначити, що у цих журналах не повністю, а лише частково присвячені ресторанній справі.
- І яке ж найбільш популярне серед них видання?
- "Афіша". Проте не тому, що вона містить багато важливої інформації про ресторани, а тому що там є багато чого про розважальне та культурне життя столиці. А ресторани тут – лише приємне доповнення. От і все.
- Є видання, що належать окремим мережам ресторанів, наприклад "Зефір" належить мережі "Козирна карта"...
- Саме так. У цьому журналі досить багато сторінок відводиться на інтерв’ю рестораторів, описам та переліку новинок ресторанів цієї мережі.
- Тобто єдиним профільним виданням у ресторанній справі слід вважати лише "Ресторатор"?
- Так.
- І про що там пишуть?
- Дуже багато тем. Це і кухня, і менеджмент, і окремі елементи (наприклад, устаткування для бару або літні площадки).
- А якщо говорити ширше, наприклад, не лише про пресу, а про ресторанні ЗМІ. Чи достатня кількість їх в Україні?
- Знову ж таки, суто профільних мало, точніше їх зовсім нема. А от з таких, що розраховані на споживача: телепрограма "Зустрінемось ввечері" (в минулому "Ревізор"), деякі інші, а також сайти, присвячені ресторанам. Тут в першу чергу розміщено інформацію про сам факт відкриття ресторану, новинки в меню, в політиці ресторану, акції, зміни інтер’єру і т.д.
- А які переваги сайту перед журналом і навпаки?
- В першу чергу слід пам’ятати, що ресторанну пресу майже ніколи ніхто не купує. Вона, як правило, розповсюджується вже в самих ресторанах. Тобто це всілякі стойки, полички, де можна взяти ці журнали і ознайомитися з поданою там інформацією. На сайт люди заходять з певною метою. Ця мета – знайти інформацію. І основний плюс, особисто для мене, у сайтах в тому, що там є відгуки. Тобто попри красиво написану інформацію про ресторан сайт містить також реальні відгуки людей, які там побували. Це дуже важлива інформація. Вона часто говорить набагато більше, ніж всілякі описи.
- Чи потрібні сьогодні Україні профільні видання, такі, як наприклад, "Ресторатор", чи має їх бути більше?
- Можливо й має. Проте сьогодні нашим рестораторам це не потрібно. Попри те, що цільовий сегмент профільного видання "Ресторатор" досить таки кількісний, замовляють його далеко не всі. Не половина і не третина… Більшість наших рестораторів працюють "по старинке", роблять акцент не на профільній літературі, пресі, а на власному досвіді.
- Чи перспективно видавати ресторанне друковане видання?
- На мою думку, ні. З двох причин. Перша: наші люди не будуть вірити всьому, що там написано. Не будуть просто приймати на віру. Друга: ресторан – це все ж для більшості населення предмет розкоші, а не предмет життєвої необхідності. Про це слід пам’ятати. Хоча, я помітила, що багато видань в Україні, таких як "Кореспондент", "Деловая столица", "Бізнес" останнім часом почали писати про ресторани набагато більше. Тобто інформація про ресторани потрібна, проте навряд видання, що буде присвячене суто цьому, буде користуватися великим попитом.
Бесіду вела Софія Кущ
