- Не можу сказати, що це найдавніша професія, але й не молода. Як тільки з'явилися перші питні заклади, з'явилися й бармени. А такі заклади були ще в Древній Греції. Я думаю, що навіть тих людей, які розливали перше вино, можна в якоюсь мірою називати барменами.
У радянські часи бармен повинен був бути літнім і бувалим. Тепер же бармени - в основному молоді хлопці, і, на мій погляд, це краще, тому що молодість прагне до вдосконалювання й пошуку нових шляхів.
- Як Ви стали барменом?
- Випадково. Я працював кухарем, а моя дівчина - барменом. Одного разу вона занедужала, і я попросився її підмінити, адже до того моменту вже закінчив відповідні курси. Як тільки зайшов за стійку, зрозумів, що це - моє, і з тієї пори я - бармен.
Бари Києва
- А де ж Ви навчалися цієї професії?
- Я закінчив вище професійне училище й школу Planet Z. До речі, ця школа дає барменську підготовку досить високого рівня. Протягом місяця з 9 до 6 вечора майбутні бармени вивчають історію барної справи, професійну англійську мову й інші спеціальні предмети. Багатогранна підготовка виходить.
- Бармен часто вважається обличчям закладу. Якими якостями й даними повинен володіти справжній бармен?
- У першу чергу бармен - це гарний психолог. Він повинен бути комунікабельним, тактовним, бажано ерудованим.
- Бути психологом вчать або ним стають у процесі практики?
- Звичайно, дається на курсах деякий теоретичний багаж, але ця теорія без практики - ніщо. До речі, у нас у групі були навіть професійні психологи. Взагалі, бути гарним барменом дано не всім. Ним не можна стати, ним потрібно народитися. Такій людині завжди приємно спілкуватися, вона ніколи не нахамить, завжди вислухає гостя, у якому б настрої не була сама.
- Виходить, у нас також прийнято ділитися з барменом тим, що ятрить душу?
- Так. У нашому пабі взагалі так звана «контактна стійка»: гості приходять не на жонглювання пляшками дивитися, а поспілкуватися. Наші бармени намагаються «вийти на людину», намагаються її зрозуміти, їхнє основне завдання - вивести з депресії всіх, хто в цього потребує. Ну, й уміти розвеселити тих, кому нудно. Такій роботі скрізь раді, наша країна - не виняток.
- Бармен у пабі - це цікаво?
- Я вважаю, що це набагато цікавіше, ніж на дискотеці. Якщо людина вже склалася й хоче спілкуватися не з молодими дівчатами, а з людьми, які чогось досягли, розумними, цікавими - її місце в пабі. Мені тут дуже цікаво.
- Який відсоток гостей замовляє пиво, а який - інші напої?
- Близько 70% п'ють пиво.
- Чи багато у вас коктейлів?
- У нас велика коктейльна карта. У кожного бармена є свої ексклюзивні коктейлі.
- Працюючи в пабі, чи є у Вас можливість продемонструвати свою флейрінгову майстерність?
- Досить часто відвідувачі бажають подивитися на що-небудь таке. Люди, що прийшли на флейрінг, зазвичай сідають за стійку. Ми завжди готові продемонструвати робочий флейрінг. Але це зовсім не обов'язково: якщо ми бачимо, що людині хочеться просто поговорити, і їй зовсім не цікаво, як кидають пляшки, ми цього, звичайно, робити не будемо.
- Як ви відслідковуєте якість напоїв, що надходять до вашого пабу?
- У першу чергу цим займається старший бармен. А ми потім перевіряємо ще раз. Не пам'ятаю, щоб до нас доходило щось неякісне.
- Відвідувачі ніколи не скаржилися на неякісні напої?
- Не пам'ятаю такого.
- Справа в тому, що в нас на сайті в гостьовій книзі вашого пабу висить кілька скарг на неякісне пиво...
- Можливо, це чорний піар (відповідає із щирим подивом). Може, комусь і правда щось не сподобалося, тільки барменам у обличчя він цього чомусь не сказав. Ми могли просто не вгадати, що підійде цій людині, але неякісного товару в нас, наскільки я знаю, не буває.
- Як Ви оцінюєте рівень барної справи в Україні?
- У Києві досить кваліфіковані бармени, навіть на рівні європейських колег. Ми в цьому плані навіть Москву обігнали.
- А де зараз найсильніша в світі барна школа?
- У США, напевно. В Аргентині теж непогана.
- Ваші гості ставляться до барної справи, як до мистецтва?
- Не всі звичайно, але ті, хто вникає, цікавиться - так. У кожному разі краще, коли бармен не просто наллє, а й допоможе добре провести час. Може ж кулінарія бути мистецтвом? Чому тоді барна справа - ні?
Бесіду вела Ніна Ходорівська