У зв'язку з військовою агресією Мордора проти України інформація сайту тимчасово не оновлюється, просимо вибачення. Слава Україні!
Вся стаття
ВИНОГРАДНЕ ВИНО
Продукт, що отримується в результаті бродіння, очищення, витримки в спеціальних умовах натурального виноградного соку, іноді з додаванням до нього різних консервуючих і ароматичних речовин. Виноградні вина знаходять широке застосування в кулінарії, особливо у французькій, італійській, іспанській, португальській кухнях, а також в молдавській, румунській, угорській, болгарськїй, вірменськїй та грузинськїй. У кулінарії вино застосовується в дуже малих дозах і майже завжди як каталізатор при відварюванні або гасінні. Під час нагрівання спирт випаровується, а виноградний сік - згущується і своїм ароматом сприяє поліпшенню смаку того чи іншого блюда. Так, наприклад, невелика кількість сухого вина, доданого в воду, де відварюється риба, не тільки відбиває неприємний запах, але і покращує смак. Кисле червоне вино, додане в гуляш (одна-дві столові ложки), не тільки покращують смак страви, але і прискорює його приготування. Одна десертна або чайна ложка вина, додана на літр компоту із сухофруктів за 5-7 хвилин до кінця варіння, надає цій страві аромат, близький до свіжих фруктів.
Археологічні знахідки свідчать про те, що люди почали займатися виноградарством в глибоку давнину: 5-7 тисяч років тому виноградники обробляли в Єгипті, Ассирії, Вавилоні, в Середній Азії і навіть в Японії та Китаї. В одній з єгипетських пірамід знайдені численні глечики з-під вина - навіть у царстві мертвих фараон повинен був ні в чому собі не відмовляти. Часом розквіту виноробства по праву вважається епоха Давньої Греції. Вино оспівують поети і філософи, воно стає неодмінним учасником і свят, і наукових диспутів. Виник навіть культ Діоніса - покровителя вина і веселощів. Легенда свідчить, що одного разу Діоніс зустрів дуже красивого сатира на ім'я Ампелос, який став його відданим другом і супутником. Коли Ампелос загинув, Діоніс так сумував, що Зевс зглянувся і перетворив загиблого сатира в виноградну лозу. З тих пори Діоніс став вчити людей робити вино. Після того, як римляни перейменували Діоніса в Вакха, свята в його честь стали іменуватися знайомим для нас словом - вакханалія. Завойовуючи Галлію, Іберію (нинішню Іспанію) і Німеччину, римляни всюди приносили культуру пиття вина і виноробства. Варвари ж з задоволенням опановували новою наукою. Після загибелі Римської імперії виготовлення вина довгий час було справою ченців. Середньовічні монастирі частенько ставали не тільки творчими лабораторіями виноробів, але і місцями безпробудного пияцтва. Образ веселого, вічно п'яного монаха став неодмінним атрибутом творчості менестрелів і трубадурів, а пізніше увійшов і в літературу.
Археологічні знахідки свідчать про те, що люди почали займатися виноградарством в глибоку давнину: 5-7 тисяч років тому виноградники обробляли в Єгипті, Ассирії, Вавилоні, в Середній Азії і навіть в Японії та Китаї. В одній з єгипетських пірамід знайдені численні глечики з-під вина - навіть у царстві мертвих фараон повинен був ні в чому собі не відмовляти. Часом розквіту виноробства по праву вважається епоха Давньої Греції. Вино оспівують поети і філософи, воно стає неодмінним учасником і свят, і наукових диспутів. Виник навіть культ Діоніса - покровителя вина і веселощів. Легенда свідчить, що одного разу Діоніс зустрів дуже красивого сатира на ім'я Ампелос, який став його відданим другом і супутником. Коли Ампелос загинув, Діоніс так сумував, що Зевс зглянувся і перетворив загиблого сатира в виноградну лозу. З тих пори Діоніс став вчити людей робити вино. Після того, як римляни перейменували Діоніса в Вакха, свята в його честь стали іменуватися знайомим для нас словом - вакханалія. Завойовуючи Галлію, Іберію (нинішню Іспанію) і Німеччину, римляни всюди приносили культуру пиття вина і виноробства. Варвари ж з задоволенням опановували новою наукою. Після загибелі Римської імперії виготовлення вина довгий час було справою ченців. Середньовічні монастирі частенько ставали не тільки творчими лабораторіями виноробів, але і місцями безпробудного пияцтва. Образ веселого, вічно п'яного монаха став неодмінним атрибутом творчості менестрелів і трубадурів, а пізніше увійшов і в літературу.
Вас може зацікавити: